Погода в Одессе
Сейчас от +13° до +15 °
Днем от +14° до +16°
Море +18°. Влажн. 84-86%
Курсы валют
$28.39 • €33.31
$27.75 • €31.45
$27.70 • €31.40
  • Обзор одесских соц.сетей:

Одесская ретроспектива 11 ОМКФ

Вторник, 8 сентября 2020, 11:26

Пресс-релиз

В Довженко-Центрі відбудеться ретроспектива 11-го ОМКФ “Одеські незалежні: вільне кіно 1990-х”. До програми увійшли 5 знакових фільмів
 
Під час 11-го Одеського міжнародного кінофестивалю, який відбудеться з 25 вересня до 3 жовтня, вже вп’яте пройде національна ретроспектива від Довженко-Центру  “Одеські незалежні: вільне кіно 1990-х”. Покази програми відбудуться офлайн на “Сцені 6” у Довженко-Центрі у Києві з 26 вересня до 7 жовтня.
 
Ретроспектива об’єднує низку здебільшого дебютних фільмів одеських незалежних режисерів, які в роки соціальної турбулентності та екзистенційної непевності початку 1990-х створювали постперебудовне авторське кіно, перейняте ідеєю пошуку нових естетичних форм, етичних та світоглядних орієнтирів. Тісно співпрацюючи один з одним та з представниками одеського неформального мистецтва 1990-х - Михайлом Ревою, Борисом Херсонським, Юрієм Кузнецовим, - наснажені прикладом Кіри Муратової, режисери Михайло Кац, Сергій Рахманін, Ігор Мінаєв, Юрій Садомський, Юрій Белянський, так і залишились в її тіні, хоч і вдавались до сміливих кіноекспериментів на межі абсурдизму, утопії, відеоарту та нової релігійності.
 
Через крах централізованої системи кінопрокату, фільми одеських незалежних так і не потрапили на широкі екрани, а їхні автори за рідкісним виключенням залишились режисерами одного фільму.  Таким чином для низки фільмів програми покази в рамках ретроспективи стануть кінотеатральними прем’єрами.
 
Попри різність підходів та художніх рішень її представників школа одеських незалежних в унікальний спосіб віддзеркалила контроверсії перехідного часу від перебудови до незалежності, що характеризувався активним процесом пошуку нової ідентичності - індивідуальної, художньої та культурної. Поставши осторонь магістральних ліній розвитку тодішнього російського та українського кіно, одеська альтернатива в химерний спосіб поєднала екзистенційний ескапізм з безмежною творчою свободою. Ретроспектива “Одеські незалежні: вільне кіно 1990-х” - перша спроба концептуалізації одеського авторського кіно початку 1990-х.
 
До програми ретроспективи увійшли такі стрічки:  

“Пустеля” режисера Михайла Каца побачила світ у 1991 році. Новозавітний апокриф на основі оповідань Лєоніда Андрєєва “Іуда Іскаріот” і “Єлізар” сповнений гротескних образів, біблійних сюжетів та персонажів. Їхній калейдоскоп створює своєрідну фреску, в якій Ісус з’являється лише як один із елементів світу, спраглого месії. За біблійними мотивами проступають паралелі з життя занепадаючого СРСР, в якому панує відчуття розгубленості, невизначеності та повної дезорієнтації.
 
Фільм Михайла Каца 1993 року “Кульгаві увійдуть першими” вже тяжіє до ширших міфологічних узагальнень та євангельських алегорій. За сюжетом, доморощений проповідник містер Шепперд бере на поруки складного підлітка - кульгавого Руфуса. Разом вони вирушають у педагогічну мандрівку в гори. Дорогою Руфус раз-у-раз цитує Біблію, залякує десятирічного сина чоловіка пеклом, а свого наставника зневажливо кличе “Ісусом самозваним”. Полеміка Руфуса з чоловіком трагічно завершується в гірський обсерваторії, щоб потім знову повторитися через десятки років.
 
Вільна екранізація щоденникових записів Франца Кафки від режисера Сергія Рахманіна “Людина К” вийшла 1992 року. Для одного з найбільш самобутніх режисерів, які працювали в 1990-х на Одеській кіностудії це дебютний фільм. Головний герой – відомий літератор, якого всі вважають за генія. Проте за маскою завжди задумливого й усміхненого обличчя приховується нещасливець зі своїми демонами, страхами, творчими муками, постійним пізнанням себе, оточуючого світу, вічний чужинець, приречений на самотність серед людей, який відчуває себе як Іншого.
 
Фантасмагорійний фільм-сповідь Юрія Садомського “Крамниця "Рубінчик і…" 1992 року знайомить глядача із єврейським дідусем Ісаком Рубінчиком – ровесником та свідком гіркого ХХ століття. До Рубінчика, мов до рабе чи психотерапевта, на сповідь приходять заблуда професор, вічний міліціонер, самозваний аль капоне та молода пара. Чого б вони не шукали в житті – золота чи благословення – все знайдеться в імпровізованій лавці Рубінчика.

Фільм Юрія Белянського “Дорога в парадиз” вийшов на екрани в переломному 1991 році і дуже вирізнявся з масиву реалістичних фільмів про темні сторони життя, які заполонили кінотеатри. На противагу реалізму режисер Юрій Белянський звернувся до традиції поетичної кінопритчі. Історія зосереджена на листоноші, який нічними вулицями розносить “похоронки”. Одного разу, щоб пом’якшити сумну звістку,  він підробляє телеграму. І хоча через це чоловік втрачає роботу, він все одно не припиняє свої спроби приносити людям добро, навіть якщо вони цього не надто прагнуть. Своє душевне сум’яття герой намагається розділити з Богом, який більше нагадує партійного номенклатурщика.