Погода в Одессе
Сейчас от +6° до +13 °
Днем от +14° до +16°
Море +20°. Влажн. 71-73%
Курсы валют
$28.37 • €33.43
$27.75 • €31.45
$27.70 • €31.40
  • Обзор одесских соц.сетей:

БуДНИ ОМКФ-2020, 27 сентября

Воскресенье, 27 сентября 2020, 15:52

Пресс-релиз

ПРЕМ’ЄРИ КОНКУРСНИХ ФІЛЬМІВ ТА МАЙСТЕР-КЛАС РОМАНА БАЛАЯНА

З 27 вересня у програмі 11-го Одеського міжнародного кінофестивалю можна подивись 4 нових фільми. Зокрема, у Міжнародному конкурсі відбулись прем’єри стрічок “Служителі” та “Звірі, які чіпляються за соломинку”. У Національному конкурсі стали доступними повнометражні фільми “Бєс” та “Мій милий дім”

Паралельно відбулись Q&A з творчими групами повнометражних фільмів Національного конкурсу “Віктор_Робот” та “Урсус. Кавказький бурий ведмідь”.

“Особисто для мене фільм створювався 15 років, адже ідея з’явилася ще в 2006-му році. З початку співпраці зі сценаристкою, Анастасією Лавренишиною, пройшло 8 років. А зі студією анімації “Червоний собака” ми почали співпрацювати близько 4 років тому, з уже максимальним залученням художників, аніматорів та інших”, – зазначив режисер стрічки “Віктор_Робот” Анатолій Лавренишин.

“Це історія про втечу від себе молодого чоловіка. Вона починається в Грузії під новий рік у 1991 році, а завершується через півтора місяця в Берліні. Це роуд-муві. Що цікаво, у фільмі протягом 2-х годин говорять 6-ма мовами. І роблять це абсолютно природно”, – розповів Отар Шаматава, режисер фільму “Урсус. Кавказьский бурий ведмідь”.

Глядачі поспілкувались з учасниками Конкурсу європейських документальних фільмів, зокрема з представниками стрічок “Перед оркестром” та “Я - сонце”.

“Мій фільм про трьох молодих диригентів, за якими глядач спостерігає три роки. За цей час ми слідкуємо за розвитком цих особистостей: з початку їх шляху і до моменту коли вони досягають вершин. Глядач спостерігає за тим, як стати митцем, навчитися бути лідером оркестру та вести його а собою”, - прокоментувала Анна-Карін Ґренрос, режисерка стрічки “Перед оркестром”.

“Я сонце” – це портрет Лоренцо Ріви та його стосунків з партнером. Вони разом працюють понад 30 років у світі високої моди. Час змінився, але вони прив’язані до того світу якого вже не існує, вони відчувають ностальгію та таким чином сприймають сьогодення. Ми хотіли показати цю історію під кутом творця, а не з боку глядача”, - розповіла про задум режисерка фільму “Я - сонце” Іларія Ґамбареллі.

Також пройшов Q&A з творчою групою стрічки “Невидимий”, спільного виробництва Латвії, Литви, Іспанії та України. Фільм представлений у Міжнародному конкурсі.

“Коли ми зрозуміли, що довкола нас багато маніпуляцій, вирішили знайти спосіб, як про це розповісти. Ми всі - частина маніпуляції, яка знаходить нас усюди: телебачення, політика, люди, які намагаються здаватися не такими, які є насправді. А танець – це те, чим найважче маніпулювати”, - поділився режисер фільму “Невидимий” Ігнас Йонінас.

Також ввечері цього дня відбувся майстер-клас одного з найвідоміших українських режисерів Романа Балаяна. Він починав як режисер у 1970 році на Київській кіностудії. Сам Роман Гургенович вважає себе учнем Сергія Параджанова. Його режисерський дебют відбувся у 1973 році. Другий фільм Романа Балаяна “Бірюк” отримав номінацію на “Золотого ведмедя” Берлінале у 1977 році. А художній фільм “Польоти уві сні та наяву” 1987 року став одним з найкасовіших хітів радянського кіно. Ця стрічка стала узагальненням трагедії покоління, що жило в умовах абсурдних реалій режиму пізнього соціалізму. Серед найвідоміших робіт Романа Балаяна – «Бірюк», «Польоти уві сні та наяву», «Два місяця, три сонця», «Леді Макбет Мценського повіту», «Райські птахи» та інші.

РОМАН БАЛАЯН: “Я НЕ ВВАЖАЮ, ЩО КІНО – ЦЕ МОЯ ПРОФЕСІЯ”

Один з найвідоміших українських режисерів Роман Балаян провів майстер-клас для глядачів 11-го Одеського міжнародного кінофестивалю. Зустріч з кінорежисером відбулась 27 жовтня в онлайн-форматі

Роман Балаян починав як режисер у 1970 році на Київській кіностудії. Його режисерський дебют відбувся у 1973 році. Другий фільм Романа Балаяна “Бірюк” отримав номінацію на “Золотого ведмедя” Берлінале у 1977 році. А художній фільм “Польоти уві сні та наяву” 1987 року став одним з найкасовіших хітів радянського кіно. Новий фільм Романа Балаяна “Ми є Ми поруч” потрапив до Міжнародного конкурсу Варшавського кінофестивалю, де і відбудеться його світова прем’єра.

“Я завжди мріяв чорно-біле кіно знімати. Наприклад, моя дипломна робота була такою не через те, що кольорову плівку не давали. Я вважаю, що кольорова плівка змушує все робити подібним до життя. Тоді як чорно-біла – це як завіса в театрі: там актори, а ти, глядач, тут. Так зберігається певна таємниця, дистанція. Ну є звичайно картини Параджанова, Грінвея, але це окремі такі випадки. Думаю, найкращі фільми Бергмана були чорно-білі”.

“Щодо останнього фільму, “Ми є. Ми поруч”, це була моя мрія зняти кадри Києва. Єдине, що ми знімали в основному лише на Подолі, тому що через масивні машини й решти сучасної техніки неможливо знімати в центрі. Я планував на Городецького якусь сцену придумати, на Лютеранській, ну я знаю, де. Тим не менш, Поділ я дуже люблю. Хоча там кольори майже всіх будинків вицвіли, в нас у фільмі вони виглядають добре, бо всі чорно-білі”.

“Я проти виставки, присвяченої “Польотам уві сні та на яву”. А навіщо? Я ж ще не помер. У кожного відомого режисера є певна кількість тих, хто заздрить його популярності. Ми йдемо вулицею й якісь люди вітаються, впізнають, а насправді не бачили моїх фільмів, просто я в телевізорі з’являвся. А той, хто зі мною поруч іде, непоганий режисер, але його не знають”.

“Фільм “Польоти уві сні та на яву – це мій громадянський подвиг, в якому я висловився за себе, своє покоління, де ми живемо, куди ми потрапили. А “Талісман” усе-таки як кіно – цікавий. “Талісман”, “Бірюк”, “Перше кохання”, “Поцілунок – це кіно. Усе інше – фільми. Вони більше подобаються глядачам, ніж мені. Це не в поганому сенсі, це просто різні речі. Є кіно, є фільми, а ще є погані фільм – “Райські птахи”, “Два місяці, три сонця”. Це просто не я, це те, що я можу. Тобто це я, але не той, який мені подобається”.

“Я не вважаю, що кіно – це моя професія. Мені в кіно не подобається очікування техніки, погоди, чогось ще. Я з тих, хто вже, на жаль, випереджає час, свідомість. Я вже зняв. Знаєте, чим відрізняється Гамлет від Отелло? Гамлет – це людина, в якої свідомість випереджає емоції, тому в нього немає вчинків. А Отелло навпаки, він спочатку душить, а потім такий… Так от, у мене свідомість випереджає, я вже зняв цей фільм. Будь-який режисер, навіть бездарний, уже бачить свій фільм. А ще виявляється це потрібно з групою в 60 людей зробити”.

“Якщо актор більш розумний, ти маєш у цю ж секунду довести, що ти набагато талановіший, або навпаки. Не дай бог на майданчику, якщо актор, художник або оператор побачать, що режисер сумнівається – все, він пропав. Це вже буде не його фільм, не його перемоги, не його поразки. Це питання харизми”.

Цьогоріч Роман Балаян став лауреатом почесного “Золотого Дюка” 11-го ОМКФ за вклад в кіномистецтво.