Погода в Одессе
Сейчас от ° до °
Днем от ° до °
Море +°. Влажн. %
Курсы валют
$26.98 • €30.65
$27.75 • €31.45
$27.70 • €31.40

БуДНИ ОМКФ-2019, 18 июля

Четверг, 18 июля 2019, 08:41

Пресс-релиз

7-й день ОМКФ: показ фільму переможця Канн-2019, відкриття конкурсної програми короткого метру

 
Продовження показів конкурсних програм, відкриття національної конкурсної програми короткого метру, творчі зустрічі із французькою режисеркою Сонею Кронлунд та акторкою Іванною Сахно, а також багато іншого з того, чим запам’ятався сьомий день кінофестивалю

10-й ювілейний ОМКФ наближається до свого завершення, але попереду на глядачів чекають дуже насичені кінематографічні дні. Сьогодні в межах Міжнародного конкурсу були представлені дві картини: фільм-копродукція Люксембургу, Франції, Ізраїлю та Бельгії «Тель-Авів у вогні» і стрічка з Великобританії «Сувенір» з Тільдою Свінтон.

«Тель-Авів у вогні» (реж. Самех Зоабі) — комедійна мелодрама про молодого палестинця Салама, який став сценаристом популярного серіалу (Найкращий актор у секції «Горизонти» Венеційського кінофестивалю 2018). На фестиваль представляти картину приїхав виконавець однієї з головних ролей, актор Янів Бітон. «Кожного разу коли я читаю сценарій, для мене дуже цікава мотивація персонажа. Що мені найбільше сподобалась в моєму герої — йому просто хотілося по-справжньому вразити свою дружину», — поділився актор.

Також в рамках Міжнародної конкурсної програми була показана англійська стрічка «Сувенір» (реж. Джоана Гоґґ). Світова прем'єра фільму відбулась на кінофестивалі Sundance 2019, де картина отримала Ґран-прі у секції «Світове кіно». На Одеському міжнародному фестивалі стрічку представила режисерка монтажу Гелль Лефевр. «В основі сюжету лежить реальна історія, яка відбувалась із режисеркою, це реальні стосунки в яких вона була. Вона хотіла відтворити той настрій, ту епоху, ті спогади, ту частину свого життя яку вона переживає. Значна частина фільму побудована на найдрібніших деталях. Наприклад, квартира — це фактично та квартира, в якій режисерка мешкала у 80-тих роках, фотографії, які використовуються — це реальні знімки з того часу», — розповіла вона.

У Національній конкурсній програмі показали стрічку «Мої думки тихі» Антоніо Лукіча. Це дебютний повнометражний ігровий фільм, який розповідає історію про молодого звукорежисера Вадима. Стрічку було відзначено спеціальною нагородою журі фестивалю у Калових Варах 2019 у секції «На Схід від Заходу». «Окрім того, що в фільмі є багато смішних моментів, там є й певна психологія. «Мої думки тихі» — це кіно про невимовлені слова. Ми дуже часто мовчимо про те, що нас дійсно турбує а говоримо про якісь незначні дрібниці», — зазначив режисер стрічки Антоніо Лукіч.

У Фестивальному центрі «Родина» відкрився конкурс національної програми короткометражних фільмів. Молоді українські режисери представили свої роботи, серед яких: «Знебарвлена» (Марина Степанська), «Мала» (Даша Турецька) «Факт(-ура!) змін» (Марина Нікольчева), «У нашій синагозі» (Іван Орленко) та «Секрет, Дівчина та Хлопчик» (Оксана Казьміна).

Конкурсна програма Європейських документальних фільмів була представлена одразу двома стрічками: німецькою «Привіт, штучний інтелекте» режисерки Ізи Віллінгер та українською «Співає Івано-Франківськтеплокомуненерго» Надії Парфан. «Спочатку, я хотіла створити фільм, головним героєм якого стане колектив. Але з часом вся увага переключилась на голову профспілки, особиста драма якого відтворює драму і всього колективу», — поділилась режисерка Надія Парфан під час обговорення фільму.

У Фестивальному центрі «Родина» Соня Кронлунд (Франція, режисерка документального кіно та радіоведуча, членкиня Конкурсу європейських документальних фільмів) провела лекцію: «Правда і брехня у створенні документального кіно». «Для глядача важливо, щоб він був захоплений побаченим. І щоб цього досягти, в мене є певні секрети та інструменти в роботі», — зокрема розповіла вона. Також, відбулась творча зустріч з акторкою Іванною Сахно (Україна-США, акторка, член журі Міжнародної конкурсної програми) «Я народилася в родині кінематографістів: моя мама – режисерка, а тато – оператор. Вони познайомили мене з реальним кінематографом. Я з дитинства спостерігала, як вони комунікують один з одним на знімальних майданчиках, як вони створюють проєкти. Мене це надихало», — поділилась акторка.

Велика черга кіноманів утворилася перед початком показу фільму-переможця Каннського кінофестивалю 2019 — «Паразити» Пон Джун Хо. Південнокорейська фільм-драма поставлена за мотивами комікса Хітоші Івакі. В секції «Фестиваль фестивалів» режисер стрічки «Рей та Ліз» Річард Біллінґем особисто представив свою роботу (Особлива відзнака журі Міжнародного кінофестивалю в Локарно 2018 року та номінація «Видатний дебют британського сценариста, режисера або продюсера» BAFTA 2019). Найкращий фільм програми «Горизонти» Венеційського кінофестивалю 2018 року — «Морський диявол» (реж. Фаттефон Аруньфен) показали у Фестивальному центрі «Родіна».

Також, в сьомий день фестивалю пройшли пітчинг і конференції в межах «Film Industry Office». Секція «Українська ретроспектива: Голлівуд на березі Чорного моря» продовжилася картиною «Формула веселки» (1974 р. реж. Георгій Юнгвальд-Хількевич), а у програмі «Серіали!» показали декілька епізодів трилеру «Принцип насолоди» (реж. Даріуш Яблонський) копродукції України, Чехії та Польщі.

В Зеленому театрі відбувся прем’єрний показ трилеру «Маленька червона сукня» режисера Пітера Стрікленда (Основнй конкурс Міжнародного кінофестивалю в Сан-Себастьяні 2018).

Ввечері у Фестивальному барі Zelda Bar відіграв на вінілах Kool Deee співзасновник культової ужгородської промо-групи Chicarrones, а у винному барі LOU LOU фестивальні меломани відтанцювали під сети координатора музичної програми ОМКФ Denis Vnuk.

Film Industry Office: 3-й День
 
Головною подією дня став Пітчинг національних проектів. Також на гостей та учасників професійної секції чекали три презентації: «Інновації у кіноіндустрії», «Можливості копродукції Литви та України», «Можливості фінансової підтримки кіно в Україні», а також панельна дискусія «Принцип гендерної рівності в кіноіндустрії в дії»

У третій день роботи професійну секцію відкрила презентація «Інновації у кіноіндустрії», яку для фахівців індустрії провела президентка Одеського міжнародного кінофестивалю, засновниця TA Ventures, Вікторія Тігіпко. Вона окреслила головні діджитал-можливості, які надають послуги у кіногалузі та зазначила, що наразі одним із головних напрямків фестивалю є також максимальна інтеграція кіноіндустрії в інноваційні технології.

Наступною подією став Пітчинг, де було представлено 13 конкурсних кінопроектів. За результатами Пітчингу 19 липня троє переможців отримають призи, серед яких 60 000 гривень від Одеського міжнародного кінофестивалю, 60 000 гривень від телеканалу «Україна» та приз у розмірі 85 000 гривень від глобального руху солідарності за гендерну рівність HeForShe.

У Пітчингу 10-го ОМКФ взяли участь такі проекти: «Pas de Trois» (реж. Діана Кардумян, прод. Ані Ворсканян, Вірменія), «Ти – космос» (реж. Павло Остріков, прод. Володимир Яценко, Україна), «044» (реж. Нікон Романченко, прод. Наталія Лібет, Україна), «Ля Палісіада» (реж. Філіп Сотниченко, прод. Валерія Сочивець, Сашко Чубко, Україна), «Кого ти любиш більше?» (реж. Тоня Ноябрьова, прод. Наталія Лібет, Україна), «Утопія» (реж. Юрій Речинський, прод. Максим Асадчий, Україна, Австрія), «Я, Ніна» (реж. Володимир Харченко-Куликовський, прод. Олеся Корженевська, Україна), «Наші груди – наша зброя: історія руху FEMEN» (реж. Дар'я Жук, прод. Денис Іванов, Україна, Франція), «Перше вересня» (реж. Роман Бондарчук, прод. Олена Єршова, Україна), «Відблиск» (реж. Валентин Васянович, прод. Валентин Васянович, Володимир Яценко, Україна), «Карі очі» (реж. Марія Ібрагімова, прод. Зейнеп Атакан, Азербайджан), «Прикордонні ігри» (реж. Елен Мікаберідзе, прод. Текла Мачаваріані, Грузія), «Panopticon» (реж. Ґеорґ Сіхарулідзе, прод. Владімер Катчарава, Грузія).

Модератором Пітчінгу традиційно стала німецька продюсерка Сімона Бауманн. До складу професійного журі увійшли: Маріанна Слот, продюсерка (Франція), Гійом де Сай, продюсер (Франція), Катріель Шорі, виконавчий директор в «Israel Film Found» (Ізраїль), Карстен Стотер, продюсер (Німеччина), Ріна Сілдос продюсерка (Естонія), Мартіна Блайз, кураторка Berlinale Co-production Market (Німеччина), Олена Канішевська, креативна продюсерка телеканалу «Україна» (Україна).

Ще одним заходом у межах Film Industry Office стала презентація «Можливості копродукції Литви та України».

Наступною зустріччю для фахівців галузі була презентація «Можливості фінансової підтримки кіно в Україні». Спікерами виступили: Пилип Іллєнко, голова Державного агентства України з питань кіно, Юлія Федів, директорка Українського культурного фонду, Ірина Прокоф'єва, керівниця програмного відділу Українського інституту. Модерувала зустріч генеральна продюсерка ОМКФ Юлія Сінькевич.

Пилип Іллєнко зазначив: «Найбільш важливим фактором для кіновиробницва в Україні є прогнозована державна підтримка. Однак наразі немає стабільності у цій галузі, тож існують ризики для всіх учасників кіновиробництва».

Юлія Федів, розповідаючи про фінансову підтримку з боку Українського культурного фонду, зазначила, що цьогоріч в межах окремої програми надійшло близько 700 заявок і плануємо підтримати близько 200 проектів. «На наступні два роки ми також плануємо зберегти програму підтримки аудіовізуального сектору», — повідомила вона.

На завершення насиченого подіями третього дня Film Industry Office учасники секції провели панельну дискусію «Принцип ґендерної рівності в кіноіндустрії в дії». Спікерами заходу стали Тамара Татішвілі, представниця EWA — European Women Audovisual Network, Франсін Ревені, представниця Eurimages (Європейський фонд підтримки кіно) та Домініка Стояноска, програмна спеціалістка організації «ООН Жінки в Україні».

«Ми не повинні ставити питання щодо необхідності гендерної рівності, адже навіть поглянувши на статистику, можна зрозуміти, що у більшості країн це питання одне із найактуальніших», — зазначила Тамара Татішвілі.

Франсін Ревені під час дискусії повідомила, що сьогодні важливо, щоб у кожній організації з будь-яким напрямком діяльності враховували ґендерні аспекти. Також представниця «Eurimages» наголосила, що Європейський фонд підтримки кіно запровадив премію, для мотивації жінок залишатися в кіно. Зокрема, переможниця цієї премії отримає приз у розмірі 30 000 євро.

Соня Кронлунд: «Реальності в документальному кіно не існує, є тільки точку зору автора на реальність»
 
18-го липня відбулася лекція на тему «Правда і брехня у створенні документального кіно» від французької режисерки, радіоведучої та членкині журі Конкурсу європейських документальних фільмів на 10-му ОМКФ – Соні Кронлунд

«Я говоритиму з вами про обман у документальному кіно. Ця тема мене дуже цікавить, адже навколо неї постійні дискусії. Я покажу вам деякі фрагменти фільмів і ми разом спробуємо підняти ці питання, хоча я не маю на них відповідей».

«Усі думають, що документальне кіно – це реальність. До того, як я почала знімати, я навіть не думала, що таке питання може виникнути. Що відрізняє документаліста від журналіста? Журналіст говорить про реальність, яка для документаліста не є метою. Реальності в документальному кіно не існує, є тільки точка зору автора на реальність. Ви запрошуєте глядача в інший світ, тож невеличка маніпуляція на цьому шляху є виправданою. Ви повинні домовитись із реальністю».

«У мене є головне правило, якого я постійно дотримуюсь. Уявімо, що я хочу зняти фільм про вас. Я записую діалоги з вами, стежу за вашою поведінкою, ви мені розповідаєте щось одне, а потім на екрані бачите зовсім інше. Головне – повага до героїв. Правильно регулюйте зв’язки з правдою. Для мене важливо, щоб персонаж не скаржився на мене після виходу фільму, не просив, щоб я прибрала якісь зображення чи слова. Це одна з етичних меж: персонаж має право поглянути на свою історію».

«До якої міри можна маніпулювати в документальному фільмі? Для того, щоб глядач був захоплений оповіддю, вона повинна бути цілісною. У мене була ситуація, коли між двома сценами не вистачало певного шматка, який би поєднав обидві частини. У матеріалі, який я відзняла, такого не знайшлося. Тож я додала сцену, яка була знята не для фільму, а просто в момент нашої розмови з героєм. Тут виходить така штучна комбінація».

«Для мене цей майстер-клас також є можливістю подумати над своїм новим фільмом. Я знімаю історію про чоловіка, який має 5 жінок у різних країнах. Він паралельно живе 5-ма життями. Це людина, більша частина життя якої є обманом. І я подумала, чи можу я дозволити собі, наприклад, найняти акторку чи приватного детектива, аби зняти випадкову розмову з ним? І у мене наразі постає цікаве питання – «Якою є межа обману в документальному фільмі про брехуна?»

«Ми живемо в дуже визначеному світі, нас оточують норми й правила. Мені здається, що брехня – це відповідь на штучно сконструйований лад суспільства. Брехня є цікавою темою для сценарію документального кіно. Можна спробувати подумати над тим, навіщо суспільству потрібна брехня?»

Іванна Сахно: «Так, я потрапила в кіноіндустрію завдяки зв’язкам»
 
18-го липня відбулася творча зустріч з американською акторкою українського походження – Іванною Сахно, яка також є членкинею журі Міжнародної конкурсної програми 10-го ОМКФ

«Я народилася в родині кінематографістів: моя мама – режисерка, а тато – оператор. Вони познайомили мене з реальним кінематографом. Я з дитинства спостерігала, як вони комунікують один з одним на знімальних майданчиках, як вони створюють проєкти. Мене це надихало. У мене багато спогадів із дитинства про те, як тато влаштовував сімейні перегляди кіно вдома».

«Моїм першим акторським досвідом була роль у телесеріалі «Леся+Рома». Насправді, я просто прийшла на знімальний майданчик подивитись. І мені сказали: «Слухай, а давай ти зіграєш племінницю?» Вони взагалі не планували робити багато сцен, але потім потрохи додавали й додавали. Тож, так, я потрапила в кіноіндустрію завдяки зв’язкам» (сміється).

«Моя перша менеджерка відправила мене в просту американську школу, аби я зрозуміла природу мого оточення. Я вчилася там і паралельно робила домашнє завдання до ліцею в Україні. Через рік я вирішила поїхати додому, щоб побачитися з рідними. І тоді якраз почалася Революція Гідності. Я залишилася на Євромайдан. Перші два місяці по поверненню в Лос-Анджелес мені ще було важко від тих подій».

«Ходити на кастинги – це ціле мистецтво. У мене пішло багато часу на те, щоб зрозуміти, як це входити в маленьку кімнатку й мати комунікацію з кастинг-директорами. Головне під час кастингів – швидко зрозуміти, що від тебе хочуть. Адже ти маєш лише один шанс виконати сцену. Важливо розуміти, що твоя команда багато працювала для того, щоб ти зайшла в цю кімнату. У таких випадках ми, актори, є обличчям своїх агентів».

«Для того, щоб знайти свого агента можна ходити до них на кастинги. Якщо такої можливості немає, то існують спеціальні сайти. Вам потрібно зареєструватися і ви побачите список фільмів, які наразі знімаються. Завантажуйте туди свою відеовізитку, фотографії та подавайтеся на фільми. Я саме в такий спосіб отримувала свої перші ролі».

«Процес підготовки до зйомок у фільмі «Тихоокеанський рубіж: Повстання» тривав 3 місяці. Спочатку це була фізична підготовка: я займалася спортом щодня по 4 години 5 разів на тиждень. Уже в Австралії, де проходили зйомки фільму, ми з іншими акторами почали створювати сім’ю. У нас було дві години в день, коли ми сідали за один стіл і обговорювали наших героїв, придумували їм історії життя до того, як вони зустріли один одного».

«Звичайно, в мене багато конкуренток. Мені 21 рік, я білошкіра, у мене світле волосся, блакитні очі – тут все очевидно. Але найважливіше – це те, як ти бачиш, відчуваєш і граєш свою героїню. Тому що завжди будуть люди, які схожі на тебе, або гарніші чи худіші за тебе».

«Мені було 13 років і це вже запізно для того, щоб швидко вивчити мову з американським акцентом. Взагалі, це нескінченний процес. У тебе є можливість грати іноземців у кіно, але тут постає питання, чи хочеш ти грати тільки іноземців. Мої агенти нещодавно сказали, що краще не спілкуватися з родиною українською. Мене ніхто не змушував цього робити, це була порада. Від цього я українкою менше не стану. Це просто такий період у моєму житті».

«У мене є бажання зніматися в українському кіно. Ось ми нещодавно закінчили зйомку фільму з українським режисером Стасом Карпаловим. Це копродукція України та Америки. Фільм англійською мовою. Тож, так, мені цікаво співпрацювати з українськими режисерами».

11169

Комментировать: