Погода в Одессе
Сейчас от ° до °
Ночью от ° до °
Море +°. Влажн. %
Курсы валют
$26.98 • €30.65
$27.75 • €31.45
$27.70 • €31.40

БуДНИ ОМКФ-2019, 16 июля

Вторник, 16 июля 2019, 07:29

Пресс-релиз

5-Й ДЕНЬ: АНШЛАГОВИЙ ПОКАЗ СТРІЧКИ «ВАЙНШТЕЙН», МАЙСТЕР-КЛАС ВАНКУВЕРСЬКОЇ КІНОШКОЛИ, СТАРТ «FILM INDUSTRY OFFICE», ПРОДОВЖЕННЯ ПОКАЗІВ КОНКУРСНИХ ПРОГРАМ

У день «екватора» 10-го Одеського міжнародного кінофестивалю глядачі побачили ще два фільми Міжнародного конкурсу — «Чоловік, який купив місяць» та «Шлях згоди», картину Національного конкурсу «U311 «Черкаси», стрічку «Вайнштейн»; стартувала секція Film Industry Office, відбулися творчі зустрічі та майстер-класи з сценаристами, кіномитцями та телепродюсерами

Творча група фільму «Чоловік, який купив місяць» — режисер Паоло Дзукка та актор Якопо Куллін приїхали в Одесу, щоб представити в Міжнародному конкурсі свою стрічку. Картина є копродукцією Італії, Аргентини та Албанії, та розповідає комедійну історію про сардинського рибалку, який заради коханої жінки готовий на все – навіть пообіцяти Місяць. «Фільм побудований на тих стереотипах, які сардинці самі використовують для того, щоб показати, які люди живуть на Сардинії», — розповів режисер.

У межах Міжнародної конкурсної програми також пройшов показ фільму китайського режисера Луо Ханьсіна «Шлях згоди», драматична історія є дебютною ігровою роботою молодого автора який особисто представив свою роботу: «Роблячи цей фільм мені хотілось зробити трошки інше кіно ніж зараз знімають в Китаї. Передати глядачам через екран тепло та надію».

Національна конкурсна програма продовжилась українською прем’єрою стрічки «U311 «Черкаси» режисера Тимура Ященка про оборону однойменного морського тральщика, заблокованого російськими військами в бухті Донузлав у березні 2014 року під час анексії Криму. Саме в межах Одеського міжнародного кінофестивалю була представлена режисерська версія стрічки.

Документальна стрічка «Для Сами» режисерів Ваад Аль-Катеб та Едварда Воттса — це любовне послання молодої матері своїй доньці, фільм оповідає історію життя режисерки на тлі п'яти років повстання в Алеппо (Сирія).

Історію зіркового злету та безславного падіння титана кіно Гарві Вайнштейна можно було подивитись у стрічці «Вайнштейн», яку зняйла режисерка документального кіно Урсула Макфарлен. Світова прем’єра фільму відбулась на кінофестивалі «Санденс» де одразу отримала позитивні відгуки світової преси.

В межах співпраці з HeForShe (глобальний рух солідарності в підтримку ґендерної рівності від UN Women (ООН Жінки) спеціальною подією фестивалю став показ стрічки «Порок надії» (The Vice of Hope) італійського режисера Едоардо Де Анжеліса, дія якого розгортається в нетуристичній Італії – маленькому містечку, де заправляє мафія, а його мешканці і мешканки зав'язані у наркотрафіку, проституції та торгівлі новонародженими. Прем’єра стрічки відбулася минулого року на фестивалі в Торонто, а на кінофестивалі в Римі фільм отримав Приз глядацьких симпатій. Перед показом також відбулась дискусія за участі експертів та експерток зі сфери кіноіндустрії, на тему «Жінки на екрані та за його межами».

У Фестивальному центрі «Родіна» відбулось декілька творчих зустрічей та майстер класів. Зокрема, Майкл Бейзер (сценарист та шоуранер, який вже багато років очолює сценарний та продюсерський факультет Ванкуверської кіношколи) провів лекцію: «Чорнобиль»: Створення персонажів, що оповідають важливі історії». Майстер-клас відбувся за підтримки інформаційного партнера ОМКФ – медіафоруму Kyiv Media Week спільно з Ванкуверською кіношколою. Також, Барбара Столл (телепродюсерка) провела лекцію: «Препродакшн! Невідома зірка телехітів!» та Катріель Шорі (Директор Ізраїльського кінофонду) поділився власним досвідом на зустрічі: «Творчий ініціатор — Продюсер – Мисливець – Постійне полювання на гарну історію»: «Кіно — це сильний інструмент, який режисери й сценаристи використовують для маніпуляції аудиторією. Тут варто пам’ятати про «червоні лінії», цінності та професійну чесність», — розповів Катріель Шорі.

Крім того, п'ятий день фестивалю був насичений іншими подіями. Продовжила кінохроніку української ретроспективи «Голлівуд на березі Чорного моря» одна з найпопулярніших картин епохи відлиги — «Весна на Зарічній вулиці» (1956 рік, режисери Фелікс Миронер і Марлен Хуцієв). В межах секції «Серіали!» глядачі подивились драматичний серіал «Брехло», а маленьким глядачам ОМКФ показали стрічки фіналістів конкурсу дитячих фільмів Чілдрен Кінофест. Також розпочалася робота професійної секції «Film Industry Office».

Унікальна можливість була сьогодні у глядачів та гостей фестивалю отримати художню роботу від сучасних українських художників. На площі Фестивального палацу ОМКФ відбувся художній пленер «Art-in-progress». У Зеленому театрі під зірками просто неба пройшов показ стрічки «Зала Джиммі» британського режисера Кена Лоуча. Сюжет фільму заснований на реальних фактах з життя ірландського активіста Джиммі Ґралтона (Основний конкурс Каннського кінофестивалю 2014 року). Представив стрічку виконавець головної ролі, член журі Міжнародної конкурсної програми, ірландський актор Баррі Ворд.

Особливий музичний вечір відбувся у фестивальному барі Zelda Bar — справжній подарунок від Лєни Лебединської, незамінного члена команди ОМКФ, медіакоординатора прес-служби і за сумісництвом любительки вінілових емоцій. А в барі LOU LOU Ivan Alekseev зіграв сет із композицій різних музичних стилів.

МАЙСТЕР-КЛАСИ ВІД ВИКЛАДАЧІВ ВАНКУВЕРСЬКОЇ КІНОШКОЛИ – МАЙКЛА БЕЙЗЕРА ТА БАРБАРИ СТОЛЛ

16-го липня за підтримки медіафоруму Kyiv Media Week спільно з Ванкуверською кіношколою відбулися два майстер-класи від телепродюсерки Барбари Столл та сценариста Майкла Бейзера

Майкл Бейзер: «Чорнобиль»: Створення персонажів, що оповідають важливі історії»

«Це майстер-клас, але я б хотів провести його у форматі обговорення. Я можу поділитися досвідом, однак мені також цікава ваша думка. Фільм про ваш світ, і, навіть, якщо ви не брали участі в цих подіях, не жили в ті часи, ви все одно відчули вплив цієї події. Це дуже важко, приїхати сюди із Заходу і говорити з вами про Чорнобиль, адже це не наша історія. Тому я одразу хочу вибачитися за будь-які помилки, які є в моєму сприйнятті цієї ситуації».

«Чорнобиль» розповідає історію про ціну брехні. Валерій Легасов, Борис Щербина, Уляна Хомюк – це наші провідники в цій історії, вони скеровують глядача. Це абсолютно різні персонажі, і це важливо. Сценаристам не варто створювати персонажів з однаковими характеристиками. Кожен герой працює на противагу іншому, тобто у нас є дія та протидія».

«Головна ідея не має загубитися серед деталей. Ми маємо концентруватися. Наприклад, ми нічого не знаємо про родину Валерія Легасова, про його дружину, дітей. Ми сфокусовані на головній темі і ніщо не відволікає увагу. Кожен персонаж репрезентує певну ідею, згодом, усі історії сплітаються і показують глибину трагедії загалом».

«Коли ми вперше зустрічаємо Валерія Легасова, він говорить про правду і записує її на касету. Ми бачимо розбиту людину. І що він робить? Він накладає на себе руки. Тобто головний персонаж у перші 5 хвилин серіалу вбиває себе. Тепер ми вже знаємо, чим закінчиться серіал, але це все одно породжує інтерес. Чому він зробив це з собою? Хто він взагалі такий?»

«Уляна Хомюк – вигаданий персонаж. Вона єдина, кого не існувало в історії. Як ви думаєте, навіщо сценарист це зробив? Вона репрезентує позицію наукового середовища, а також втілює моральні цінності суспільства. Уляна здатна порушувати ідеологічні настанови Радянського Союзу і є тим голосом, який вимовляє морально правильні речі».

«Борис Щербина репрезентує бюрократичну машину. На самому початку серіалу він іде протилежним шляхом, але потім змінюється. Цікаво спостерігати за трансформацією типового бюрократа. Коли він змінюється? У момент, коли дізнається, що скоро помре».

«Ми бачимо персонажа з КДБ, який за сценарієм є втіленням зла. Також бачимо Горбачова. У нього досить невеличка роль, він просто дозволяє, щоб усе йшло своїм ходом. На мій погляд, у серіалі він зображений не дуже негативно».

«Також бачимо трьох персонажів Чорнобильської АЕС: Анатолія Дятлова, Миколу Фоміна, Віктора Брюханова. Вони репрезентують бюрократію, амбіції, егоїзм. Попри це, вони достатньо привабливі герої. Спочатку ми відчуваємо негативні емоції щодо них, але потім я почав думати, що вони просто жертви тих часів і тієї системи. Тоді з’являється співчуття. Наприклад, Дятлов – жахлива людина, нещасний ідіот. Він був причиною головної трагедії, але в кінці видається, що головним ворогом була – брехня Радянського Союзу».

«Василь Ігнатенко та його дружина Людмила репрезентують простих людей. На прикладі їхньої історії кохання ми бачимо, як катастрофа вплинула на життя звичайного населення. Якби вони прибрали цих героїв, історія спрацювала б? Так, але не була б такою ефектною».

Барбара Столл: «Препродакшн! невідома зірка телехітів!»

«Якщо уявити препродакшн, як будівництво будинку, то лінійного продюсера можна назвати підрядником. Його наймають для того, щоб будівля була збудована вчасно і якісно. Від препродакшну залежить увесь фільм. Якщо ви добре не підготувалися, проект не можна буде реалізувати».

«Усе починається зі сценарію. Сценарій – це план будинку. Перше читання сценарію – це для задоволення. Я читаю його як книгу, слідкую за тим, які емоції він у мене викликає і чи подобаються персонажі. Потім повертаюся до нього та професійно оцінюю. У мої обов’язки входить також доопрацювання сценарію, пошук локації і розрахунок бюджету проекту. Також я визначаюсь із кількістю акторів, візуальними ефектами і саундтреками».

«Питання командного обговорення на кожному етапі проекту – важливе. Зустрічі на різноманітні теми: від прояву харасменту та поваги на робочому місці до питань щодо авторських прав і реквізиту».

«У кіностудій є стандартний бюджет. Існують суми, які вони можуть виділити на кожний окремий відділ. Наприклад, серіал, який я знімала цього року, коштував 2,5 мільйони доларів за кожен епізод. Якщо помножити цю суму на 22 серії, виходить, що я відповідаю за величезну суму в 44 мільйони доларів. Я маю узгодити витрати зі всіма департаментами, а також розуміти: скільки грошей потрібно виділити на кожну окрему задачу, скільки підрядників треба залучити і скільки часу необхідно для виконання завдань».

ДИСКУСІЯ ПРО ҐЕНДЕРНУ РІВНІСТЬ «ЖІНКИ НА ЕКРАНІ ТА ЗА ЙОГО МЕЖАМИ»

16-го липня відбулася дискусія про ґендерну рівність «Жінки на екрані та за його межами» в межах співпраці ОМКФ з HeForShe – глобального руху солідарності в підтримку ґендерної рівності від UN Women (ООН Жінки)

В обговоренні взяли участь іранська режисерка та членкиня журі Національної конкурсної програми Манія Акбарі, генеральний директор кінокомпанії «Артхаус Трафік» та кінокритик Денис Іванов, голова Правління Української кіноакадемії Володимир Войтенко. Модерувала дискусію Ярослава Кравченко – телеведуча, засновниця «Дикого Театру» та адвокатка руху HeForShe в Україні.

«Після появи руху «MeToo» у світі та, в тому числі, кампанії «Я не боюся сказати» в Україні, питання ґендеру все частіше піднімається в суспільстві. Я хотіла би запитати, чи помічаєте ви якісь зміни щодо цього в межах своєї діяльності і, якщо так, то які?», – Ярослава Кравченко, модераторка.

«Зараз світ переживає певну революцію в ставленні до жінок, їхньої ролі, їхніх прав. Це також стосується й кіно: переосмислюється роль жінки, як акторки та режисерки. Великі фестивалі вже зрозуміли, що треба звертати увагу на режисерок, ведуться дискусії на тему існування жіночої та чоловічої режисури тощо. Наприклад, режисерка фільму «Портрет жінки у вогні» Селін Сьямма отримала приз за найкращий сценарій на Каннському міжнародному кінофестивалі цього року. Після чого переважно в Східній Європі почали казати, що це якась квота для жінок. Так чи інакше, такі дискусії свідчать про актуальність проблеми. Усе змінюється в кращу сторону. Для мене це не про протистояння чоловіків і жінок, а про права людини», – прокоментував Денис Іванов.

«Існує таке вічне питання: «З чого починається кіно?». Очевидно, кіно починається з глядача. І, як показують дослідження, серед глядачів більше саме жінок. Також, подивіться, Денис Іванов раніше керував Одеським міжнародним кінофестивалем, тепер його змінила на посаді жінка. Це теж певний показник розвитку цієї проблеми», – зазначив Володимир Войтенко.

«Я родом з Ірану. У нас трохи інша ситуація зі ставленням до феміністів, гомосексуалів, лесбійок. Зараз я бачу зміни у свідомості нашої молоді, які складно було уявити до появи інтернету. Уряд, звичайно, все ще хоче всіх контролювати, але з новим поколінням у них нічого не вийде. Ми маємо доступ до історії, чого не мали раніше. Знання – це важливо. Знання змінює думки людей. Молодь змінюються і змінює мову кіно», – Манія Акбарі.

«Щодо теми нашої дискусії «Жінка на екрані та за його межами». Коли ми робимо «Чілдрен кінофест» – великий фестиваль для дітей і підлітків, ми звертаємо увагу на те, як у фільмах репрезентуються жінки. Ми побачили, наскільки там багато ґендерних стереотипів: як повинні поводити себе хороші хлопчики й хороші дівчатка. За статистикою в 70-80% популярних дитячих мультфільмів і фільмів – головним героєм є сильний, хоробрий чоловік, тоді як жінка має другорядну роль і зображується гарною та ніжною. Тож, це все починається з дитинства і продовжується в дорослому житті. При формуванні програми на фестиваль ми стежимо, щоб кількість фільмів із головним героєм чоловічої і жіночої статей була однаковою», – Денис Іванов.

«Попри певні зрушення в цій проблемі, світова статистика говорить, що з 5-ти фільмів лише 1 знімає жінка. Що ви можете сказати про роль жінок у кінематографії?», – Ярослава Кравченка.

«У цьому, на жаль, немає нічого дивного, але ситуація змінюється. І це простежується в українському кінематографі. Я, наприклад, спілкуюся з Марисею Нікітюк, яка зняла фільм «Коли падають дерева» і зараз працює над новим. Я не дивуюся гарним фільмам жінок. Якщо це сильна особистість, то ґендерні межі стираються», – Володимир Войтенко.

«Головні герої моїх картин – це жінки, адже сьогодні ми жертви історії. Я весь час читаю книжки, написані жінками, дивлюся кіно, зняте жінками. Вибачте, чоловіки, такий час зараз, жінкам потрібна підтримка», – Манія Акбарі.

«Ми ось зараз сидимо, дискутуємо. А я дивлюся в залу і намагаюся порахувати, скільки тут чоловіків? Разом зі мною, Денисом і операторами ту і 10-ти немає», – Володимир Войтенко.

«Це дуже погано. Чоловікам не цікаво слухати про жінок і це проблема. Ще проблемою є те, що більшість історій про жінок висвітлені з чоловічого погляду. Ми спостерігаємо продовження чоловічої традиції кіно. Вони продовжують розвивати свій погляд, адже чоловіки теж є частиною суспільства, частиною культури. У той час, як деякі жінки-режисерки постійно зображують своїх героїнь як віктимізованих. І це теж небезпечна тенденція, я вважаю», – Маніа Акбарі.

«Поговорімо про «скляну стелю» для жінок у кінематографії. Деякі світові фестивалі обговорюють можливі квоти для режисерок. Як ви думаєте, чи спрацювало б ґендерне квотування в Україні?», – Ярослава Кравченка.

«Я не дуже великий фанат квотування. Як на мене, ми будемо оцінювати не таланти та їх роботи, а робити акцент на статі людини. Мені здається, це може зіграти злий жарт із якістю кінематографу. Попри це, хочеться, аби ґендерної рівності дотримувалися в експертних комісіях, які займаються відбором фільмів. Тоді у картин, знятих жінками, з’явиться більше можливостей, адже працює емпатія. Наразі, думаю, що в українських жінок-режисерок трохи складніша ситуація, ніж у чоловіків-режисерів. Але все ж таки вона краща, ніж в їхніх коліжанок з інших країн», – Денис Іванов.

КАТРІЕЛЬ ШОРІ: «ЯКЩО ВИ ХОЧЕТЕ ЗНІМАТИ КІНО – БУДЬТЕ ДОПИТЛИВИМИ»

16-го липня відбулася лекція на тему «Творчий ініціатор – продюсер – мисливець – що полює на гарну історію» із Катріелем Шорі, директором Ізраїльської кінофундації

«Знімати кіно – це велика відповідальність. Обираючи цю сферу, ми не маємо права забувати про моральні цінності. Кіно – це сильний інструмент, який режисери й сценаристи використовують для маніпуляції аудиторією. Тут варто пам’ятати про «червоні лінії», цінності та професійну чесність».

«Якщо ви хочете знімати кіно – будьте допитливими. Ми постійно женемося за історіями, як мисливці, і хороший мисливець має відчувати цей світ. Нам варто йти за історією, яка потенційно може перетворитися на фільм. Неважливо, чи знайдемо ми її під час сніданку в статті в журналі, чи під час подорожі. Нашим успіхом є не хороша камера, а саме ідея!»

«На мою думку, фільммейкерам потрібно мислити ширше. Я, як директор Ізраїльської кінофундації, отримую тисячі сценаріїв. Інколи я задаюся питанням: «Чому всі ці історії майже однакові?» На мою думку, немає нічого поганого в жанровому кіно, в трилерах, у комедіях, чи у дитячому кіно. Нещодавно я відвідав конференцію в Німеччині, де були представлені фільми з 36-ти європейських країн. Я був дуже здивований, коли з 1300 представлених фільмів усього 39 були дитячими. Я, наприклад, можу профінансувати «зомбі-кіно», адже фільми про зомбі не обов’язково мають бути поганими. Інколи навпаки є потреба в хорошій комедії, адже на фестивалях, як правило, занадто багато важких фільмів. Важливо вміти витримувати баланс жанрів, не боятися експериментувати».

«Зазвичай ми багато уваги приділяємо кастингу, бо актори є провідниками нашої історії в кіно. Проте ми недостатньо часу виділяємо на розумний підбір членів знімальної групи. Потрібно пам’ятати, що у нас є дві групи: перед камерою і за камерою. Знімальна група має також підходити фільму: режисерському баченню процесу, цінностям команди, стилю комунікації. Я помилявся, виділяв недостатньо уваги і втратив на цьому тисячі доларів».

«Існує 3 типи продюсерів і, як на мене, одна людина не може втілювати в собі всі одночасно. Перший тип – креативний. Це людина, яка розуміється на контенті, змісті. Вони можуть працювати разом зі сценаристами й легко переходити з одного сценарію на інший. Другий тип – фінансовий інженер. Це людина, яка розпоряджається грошима та спілкується з потенційними спонсорами. Вона має слідкувати за тенденціями у світі й розуміти, де потенційно можна знайти фінансування. Третій – це продюсер, який піднявся кар’єрною драбиною з найнижчих посад в команді. Така людина розуміє всі нюанси знімального майданчика, знає всіх членів команди, працює зі сценарієм. Ці люди живуть і дихають знімальним майданчиком».

«Багато проектів отримувало відмову у фінансуванні від нашої кінофундації. Я стояв по обидва боки барикад: колись сам шукав фінансування, а наразі схвалюю або відхиляю запити. Для прийняття рішення щодо надання фінансування нам необхідні відповіді на три запитання: «що?», «як?», «навіщо?». Перше питання, що? Про що ваша історія? Тут потрібно розповісти про сценарій, прочитати синопсис, навести референси, щоб потенційний спонсор правильно зрозумів вашу історію. Друге питання – «як»? Яку мову зображення історії ви оберете? Сьогодні сценарій – це лише скелет. Нам же важливо зрозуміти, чи володіє режисер особливим кінематографічним баченням. Покажіть постери або трейлери до фільмів, розкрийте свою особистість за допомогою супутніх матеріалів. Третє запитання – «навіщо?» Якщо ви просите мене віддати вам свої півмільйона доларів, то я маю знати «чому»? Пояснення «Я художник, я хочу зняти такий фільм» – не підходить».

ОМКФ 2019: СТАРТ ПРОФЕСІЙНОЇ СЕКЦІЇ FILM INDUSTRY OFFICE

16 липня стартувала професійна секція Film Industry Office Одеського міжнародного кінофестивалю. Перший день роботи Film Industry Office розпочався із щорічного нетворкінгу кіно, туризму та креативних індустрій (Odesa 5T Summer Business Day)

Подією дня став нетворкінг кінокомісій «Art & Travel», що втретє відбувся в межах професійної секції.

Із вітальним словом до учасників зустрічі звернулася генеральна продюсерка ОМКФ Юлія Сінькевич: «Вже багато років кіно та Одеса пов’язані чудовими подіями, які відбуваються в межах Одеського міжнародного кінофестивалю. За останні роки ділова програма розширилася, тому ми можемо говорити про кіно, як про бізнес. Ми спільно з кінокомісіями робимо все можливе для приваблення українських та іноземних продакшенів», – зазначила вона. Крім цього, генпродюсерка додала, що у перший рік, коли відбувався перший нетворкінг існувало всього кілька кінокомісій, але вже сьогодні можна побачити представників майже з кожної області України, які займаються сервісом продакшенів.

Модератором спільної зустрічі представників кіноіндустрії, туристичної галузі та місцевих адміністрацій виступив Іван Ліптуга, президент НТОУ, радник першого віце-прем’єр-міністра України. Він наголосив, що нетворкінг дає можливість презентувати туристичну сферу, а також привернути увагу до вітчизняного кінематографу не тільки української, але й міжнародної спільноти.

У межах нетворкінгу також відбулась панельна дискусія «Art & Travel». Спікерами заходу виступили: Олександра Олійникова – директорка департаменту міжнародного співробітництва та маркетингу ОМР, Євгенія Яцута – виконавча продюсерка студії Radioactive Film, Софія Джуринська – арт-директорка Міністерства інформаційної політики , Ганна Курінна – голова Оргкомітету та авторка ідеї фестивалю ArtTravel (м. Харків), Олександр Мілов – співзасновник і арт-директор студії «MAMAI production», Денис Торхов – координатор проектів – «Консультації для малого бізнесу», «Група з фінансування та розвитку МСБ», Анджей Шафернакер – керівник групи нових галузей та конкурентоспроможності, Програма USAID, а також Арнольд Кременчуцький – виконавчий продюсер PSBFILMS.

Голова правління Одеської кіностудії Андрій Осіпов презентував учасникам нетворкінгу три проекти, які перебувають у виробництві кіностудії, частина з яких знаходиться на стадії постпродакшену.

У другій частині нетворкінгу, під час панелі комісій України учасники зустрічі заслухали презентації представників кінокомісій із 7 областей України – Сергія Міранкова (Kyiv Film Commission), Ірини Вікирчак (Lviv Film Commission), Вячеслава Єгорова (Закарпатська кінокомісія), Cвітлани Петльованої (Одеський кіноофіс), Вікторії Лаврентьєвої (Черкаська регіональна кінокомісія), Олега Карпіна (Трускавецька кінокомісія), Артема Голосова (Державне агенство України з питань кіно), а також Оксани Чорнобривцевої (Генічеська кінокомісія).

«Сьогодні у світі працює більш ніж 1000 кінокомісій у понад 100 країнах світу. За рік роботи в Україні з’явилися Волинська, Маріупольська та Івано-Франківська кінокомісії. Крім того цьогоріч було створено асоціацію кінокомісій України», – зазначив Артем Голосов.

Також під час першого дня роботи секції Film Industry Office учасники обговорили перспективи законодавства щодо системи кеш-рібейтів та будівництво нових, сучасних кіностудій в Україні.

Нагадаємо, що події у межах професійного майданчику Film Industry Office триватимуть до 19 липня.

11165

Комментировать: