Наша камера
на «Ланжероне»
Loboda Loboda
в Садах Победы
Погода в Одессе сейчас -2 ... -1
ночью -4 ... -2
Курсы валют USD: 0.000
EUR: 0.000
Регистрация
Фильтр публикаций
Все разделы
Публикации по дате
Дата:

Сменили губернатора – подешевело «лечение» Куяльника…

Четверг, 23 января 2014, 11:49

Владимир Крещук, Иван Шевчук

Сменили губернатора – подешевело «лечение» Куяльника…

Окна, 20.01.2014

100 миллионов гривен просил в сентябре у Кабмина Одесский облсовет на спасение высыхающего Куяльницкого лимана. Назначенный в начале ноября губернатором области Николай Скорик заявил, что в создавшейся ситуации можно обойтись почти вдвое меньшей суммой.

В «СПЕШКЕ» ЗАБЫЛИ ПРО… ТЕНДЕР

Причем новый губернатор был весьма удивлен, когда чиновники не смогли представить ему ни проекта, ни предпроектного задания по спасению Куяльника, хотя в ноябре уже было проложено 140 метров новой трубы, по которой вода из Одесского залива начнет поступать в лиман. А раз нет документов, то, естественно, не проводился и тендер на подрядчика, который взялся бы с меньшими затратами осуществить проект. К тому же новый отрезок трубы врезан в старый трубопровод, соединяющий Куяльницкий лиман с морем. Предварительная прокачка воды показала, что вставка помогает старому гидротехническому сооружению исправно действовать. И в ближайшее время начнется заполнение морской водой высыхающего лимана.

– Эта история, – говорит эколог Сергей Леонтьев, – еще раз показывает, как важна ротация во властных эшелонах. Еще в сентябре прошлого года президент Украины Виктор Янукович поручил премьер-министру, министру экологии и природных ресурсов и председателю Одесской ОГА обеспечить совместно с Национальной академией наук Украины подготовку и реализацию комплексного проекта по сохранению Куяльницкого лимана. Предусматривалось при этом строительство необходимых объектов и их должное финансирование в срок до 1 ноября 2013 года. А вот контроль за выполнением поручения президента, очевидно, оказался недостаточным. Об этом свидетельствует «бездокументность» прокладки труб. Использование акведука, построенного еще в 1910 году, позволит в течение двух лет поднять уровень воды в лимане и снизить ее соленость с 200-230 промилле (200-230 граммов соли в одном литре воды) до благоприятных 103-150 промилле.

Основанный в 1834 году в низовьях лимана курорт Куяльник является одним из старейших грязевых лечебниц Украины. Сульфидно-иловые Куяльницкие грязи по своим лечебным свойствам признаны эталонными. Они способствуют уменьшению воспалительных процессов, укрепляют иммунитет и восстанавливают функции поврежденных органов и систем организма. Рапа лимана также имеет лечебные свойства, а минеральная вода «Куяльник» помогает при заболеваниях желудочно-кишечного тракта. Наполняя лиман водами Черного моря, нельзя забывать, что куяльницкие грязи должны образовываться с участием пресной воды. И экологи считают, что уже сейчас местным властям необходимо также принимать срочные меры по расчистке реки Большой Куяльник и других малых рек, питающих лиман пресной водой.

Беды лимана начались с того, что в последние годы резко уменьшился объем поступающих в него стоков малых рек. Причина – в неупорядоченной хозяйственной деятельности на их берегах. Если раньше реки питали лиман и не давали ему мелеть, то теперь их воды несанкционированно забирают сотни прудов и десятки водохранилищ. Практически не поступает пресная вода в лиман и из реки Большой Куяльник.

ТОЛСТОСУМАМ ПАРК НЕ НУЖЕН

– Все, кто создает пруды, – отмечает Сергей Леонтьев, – платят аренду за территорию, но не за пользование водными ресурсами, которые ими изымаются. Однако разработка такого решения – на начальной стадии, а отбор воды происходит каждый день. К тому же различные строительные фирмы и предприятия начали вести в устье реки незаконную карьерную разработку песка. На этих местах образуются озера, отбирающие воду у реки, а для пополнения лимана ее почти не остается.

Экологов волнует, что день ото дня все меньше свободных территорий в ковыльных степях на берегах Куяльницкого лимана. Их начинают распахивать или отдают под застройку. Причем градостроительную документацию разрабатывают почти до уреза воды. А прибрежные земли водного фонда чиновники районов области начинают переводить в разряд сельскохозяйственных угодий. Чтобы сохранить богатство здешней природы, несколько лет назад депутаты облсовета предложили создать национальный природный парк «Куяльницкий», в состав которого планировали включить около 10 тысяч гектаров земель вокруг лимана.

И хотя в 2011 году создание парка было согласовано в Минприроды Украины, сельские советы и райсоветы, чьи территории прилегали к лиману, всячески саботировали проект по защите природы. Вначале обнадеживало лишь то, что создание парка стало частью региональной программы по спасению Куяльницкого лимана, а также была изготовлена картосхема проекта и подготовлено его научное обоснование. Но неожиданно в июле прошедшего года сессия областного совета внесла изменения в предыдущие намерения и рекомендовала районным администрациям и местным советам отнести земли, планирующиеся под создание природного парка, к территориям курортно-оздоровительного назначения.

– Депутаты мотивировали это решение тем, что курортный статус более благоприятен для сохранения ресурсов лимана, – отмечает Леонтьев. – Экологи же видят в таком решении чей-то личный интерес. Ведь на заповедных землях нельзя строить даже санатории, не говоря уже о коттеджах. А берега Куяльника в последнее время начали привлекать интерес толстосумов. И не только для строительства личного жилья. Сейчас стали популярными частные мини-пансионаты. А куяльницкой грязью уже начали торговать даже с помощью Интернета.

Недавно на встрече с собкорами республиканских газет Николай Скорик отметил, что в решении накопившихся проблем Куяльника необходим комплексный подход всех ветвей власти. А он сам, в частности, намерен привлечь инвесторов, которые займутся развитием курорта, чтобы привести его к стандартам мирового уровня. Эта одесская здравница может восстанавливать здоровье большому числу людей и приносить весомую прибыль в бюджет.

* * *

Куяльник: крига скресне у березні?

Урядовий кур’єр,  20.01.2014

Уже в лютому-березні до цілющого Куяльницького лиману може бути розпочата подача морської води. Про це «Урядовому кур’єру» повідомив голова Одеської обласної ради Микола Тіндюк. Саме такий захід, за висновком кількох профільних наукових установ, має врятувати Куяльницький лиман і його цілющі грязі від зникнення. Позаторік на сторінках газети ми ділилися прогнозами науковців з приводу долі одеського «Мертвого моря». Найпохмуріші з них передбачали, що вже на цей час Куяльницький лиман як бальнеологічний ресурс мав би зникнути. Найфатальнішого, хвалити Бога, не сталося, однак і негативні тенденції наразі жодним чином не подолано. Лиман продовжує міліти — при цьому тут підвищується солоність води до значень, які виключають існування мікроорганізмів, чия життєдіяльність якраз і забезпечує утворення цих самих цілющих грязей.

ДІЛО — ТРУБА?

Ідея подати до Куяльника воду із Чорного моря не нова. Суть її полягає в тому, щоб підняти рівень води у лимані, додавши морської води. Так, у цій воді теж є сіль, але її вміст — близько 20 проміле — є значно меншим, ніж нормальні для лиману 120 проміле. Сьогодні цей показник сягає до небезпечної позначки у 400 проміле. Тож піднімати рівень лиману, одночасно знижуючи його солоність, можна і з допомогою морської води.

Власне, цей прийом одесити застосовували ще 1907 року. Тоді лиман теж почав міліти, і до норми його привели, проривши канал до моря. За три роки ця штучна протока замулилася, втім, природну рівновагу на той час було відновлено. Ще одна спроба сполучити лиман із морем — знову ж таки задля протидії обмілінню — була зроблена на початку 60-х років минулого сторіччя. Тоді було прокладено ледь не двокілометровий трубопровід, проте проект до завершення не довели, і лиман через природні чинники самостійно набув нормального стану, тож необхідність у втручанні гідротехніків відпала. Втім, тодішні їхні зусилля залишили нащадкам не лише теоретичний спадок. Знайшовши старий трубопровід і дослідивши його стан, керівники області вирішили використати його при реалізації нового проекту з порятунку Куяльника.

Як зауважив Валерій Матковський, на той час заступник голови ОДА, який займався питаннями лиману, із цих досліджень фактично розпочалася активна фаза інженерних робіт з порятунку водойми: «Ці роботи вже не мають характеру розмов: реально працюють люди, техніка, бо всі розуміють, наскільки нагальною є потреба з’ясувати, які цифри ми маємо закласти до бюджету 2014». З огляду на кадрові перестановки в обласному керівництві цифри закладають вже без Валерія Матковського.

Станом на сьогодні вони виглядають так: 29,2 мільйона гривень підуть на будівництво трубопроводу «Куяльницький лиман — Чорне море» та 38,3 мільйона гривень — на розчистку русла річки Великий Куяльник. Вона живить лиман, її прісна вода має стати ще одним внеском у вирішення проблем. «Є розуміння, у який спосіб слід діяти, якими механізмами, і скільки це буде коштувати», — резюмує Микола Тіндюк.

Є розуміння й того, що сума виходить завеликою для обласного бюджету. «Слід ставити питання, щоб у рамках державного бюджету ці кошти були передбачені, — каже голова обласної ради. — Я не розраховую, що всі витрати будуть за рахунок державного бюджету, але якби нам вдалося домовитися хоча б про 50% на 50%, я вважав би, що це було б абсолютно реальне рішення».

Істотну користь можна отримати й у тому разі, коли вдасться швидко реалізувати бодай ту частину проекту, яка стосується трубопроводу між морем та лиманом. Остаточно питання його порятунку це не вирішить, однак вийти із критичного стану, вочевидь, дозволить. Шанси на успіх у цьому напрямку істотно підвищив подарунок від будівельників минулого — труба у 1800 м завдовжки, закладена ще півсторіччя тому, виявилася придатною для використання. Довелося лише замінити її пошкоджену ділянку завдовжки у 120 метрів. Це було зроблено ще торік. Тепер треба спорудити ще 600 метрів трубопроводу, в тому числі забезпечивши його перехід через автодорогу Одеса — Миколаїв. Микола Скорик, котрий очолив Одеську облдержадміністрацію лише у листопаді минулого року, не може сказати, що до нього стосовно Куяльника нічого не робилося і що він прийшов на порожнє місце. Однак далеко не все у спадщині, отриманій від попередників, його тішить.

СЕРЕД ДИСКУСІЙ І СКАНДАЛІВ

Нового керівника області при вивченні ситуації з Куяльником чекав прикрий сюрприз — роботи, що велися у цьому напрямку, виявилися не підкріплені жодними документами. Пояснення попередників, що до того, мовляв, спонукала нагальна потреба, він не приймає: «Як можна, навіть за найкращих намірів, робити бюджетним коштом якусь роботу, не маючи на це жодного навіть малесенького документа?» Досвідчений фінансист Микола Скорик бачить підводне каміння таких рішень у вигляді можливих претензій з приводу проігнорованої тендерної процедури. Він вважає, що за ситуацію слід було просто братися раніше — Куяльник-бо давно вже всихає. Тоді не виникло б потреби робити щось поспіхом. Втім, уже не один рік питання впирається в кошти, яких область у своїй скарбничці нашкрябати не може.

Микола Скорик каже, що «однозначно доведеться просити керівництво країни зважити на проблему Куяльника при формуванні бюджету на 2014 рік». Голова обласної ради Микола Тіндюк припускає, що аби вкластися в означений термін і дати морську воду до лиману у лютому-березні, можливо, доведеться замовляти роботи у борг. Термін є критичним, оскільки, за рекомендаціями вчених, саме у ці місяці склад морської води є найпридатнішим для реанімації лиману.

Працівник Одеської філії Інституту Південних морів НАНУ Людмила Воробйова консультує представників облрадівської депутатської групи «Куяльник». Фахівець нарікає, що зволікання і частий перегляд рішень щодо лиману призводять до втрати часу, котрого залишилося зовсім небагато: «Слід щось робити, тому що ми втратимо цю унікальну водойму».

Вузьким місцем, схоже, є і взаємодія обласної та міської влади (лиман, фактично, є околицею міста). Під час нещодавнього засідання депутатської групи «Куяльник» було запропоновано залучити до фінансування робіт на лимані міську раду, а у разі відмови «кошти обласного бюджету, які заплановані на розвиток інфраструктури Одеси, спрямувати на рятування Куяльника». Інакше кажучи, йдеться про певний ультиматум, що має змусити місто долучитися до порятунку водойми.

Неоднозначною є і роль громадськості у порятунку лиману. Частина активістів торік улітку брала участь в ініційованих владою суботниках із прибирання забрудненого узбережжя. Тим часом політичні опоненти влади затято шукали хиби в її діях. Зокрема, представники однієї з опозиційних партій надибали якісь межові знаки й зробили висновок, що влада розпродує «найцінніші землі довкола Куяльника», так нічого і не зробивши для його порятунку. Керівники області і прилеглих Комінтернівського та Біляївського районів пояснили, що знаки якраз для того й встановили, аби не допустити земельних зловживань у цій місцині. А коли якісь ділянки й були відчужені, то зроблено це було ще у 2004-му та кількома роками раніше — тобто, аж ніяк не за каденції нинішньої влади.

Ще один закид стосувався рішення обласної влади відмовитися від ідеї створення національного природоохоронного заповідника на берегах лиману та ініціювати створення курортно-рекреаційної зони. «Якщо оголосити цю територію національним парком, — пояснює Микола Тіндюк, — то цей статус території не передбачає можливість ведення жодного виду господарської діяльності, у тому числі унеможливлює організацію лікування у санаторії ім. Пирогова. Якщо ж ця територія оголошується курортом державного значення, господарча діяльність, пов’язана з використанням курортних, бальнеологічних ресурсів, допускається».

Власне, саме такого статусу для Куяльника прагнуть і представники міжфракційної депутатської групи «Одеса», котрі вже зареєстрували у Верховній Раді відповідний законопроект. Один з його авторів, народний депутат Сергій Ківалов, підкреслює, що для вирішення проблеми Куяльника «мало просто провести трубу і качати з моря воду — треба все зробити для того, аби правовий статус Куяльника був чітко визначений».

Особливо це буде потрібно для того, щоб збережений природний ресурс Куяльника згодом можна було ефективно використовувати на користь усій країні. Але спочатку його треба зберегти.

ДОВІДКА

Куяльницький лиман — водоймище, розташоване за 3 км на північний захід від узбережжя Одеської затоки, за 5 км від Одеси. Площа — до 60 кв. км. Довжина — 28 км. Назва, ймовірно, походить від тюркського слова «куянлик» — густий, і пов’язана, вочевидь, з високою солоністю водоймища. Піщаний пересип, що відділив лиман від моря, утворився приблизно в XIV сторіччі. На березі лиману за 13 км від Одеси розташований бальнеогрязевий курорт Куяльник, заснований ще 1834 року медиком сім’ї Воронцових Ерастом Андреєвським.

Сульфідно-мулові куяльницькі грязі за своїми лікувальними властивостями визнані еталонними. Їх нерідко порівнюють з лікувальними грязями Мертвого моря. Нині йдеться про те, що країна може втратити цей ресурс: грязі, що оголилися через обміління, окислюються і втрачають свої властивості, нові ж не утворюються через занадто високу концентрацію солі.
5701

Комментировать: