Наша камера
на «Ланжероне»
Лобода Лобода
в Садах Победы
Погода в Одессе сейчас +2 ... +4
вечером 0 ... +2
Курсы валют USD: 25.638
EUR: 27.246
Регистрация
Фильтр публикаций
Все разделы
Публикации по дате
Дата:

Роми Одещини – майже незнайомі земляки

Понедельник, 24 февраля 2014, 20:55

Ніна Залевська

Чорноморські новини, 20.02.2014

Погодьтеся, що упереджене ставлення до конкретної людини, найперше, принижує того, хто собі це дозволяє. І вже зовсім моральний занепад, коли громада виявляє негативне ставлення до якоїсь певної групи людей, до національної меншини. Як сказав один мудрий чоловік: життя занадто коротке, щоб витрачати його на ненависть.

Незаслужено потерпають від упередженого ставлення до себе роми — народ із тисячолітніми культурними традиціями та самобутнім укладом життя.

А чи знаєте ви, що мати Тереза — символ милосердя й безкорисливості — з ромів? Нація дала світові вчених, президентів, неперевершених митців…

Роми Одещини — наші майже не знайомі земляки. Бо що ми знаємо про них? Що крадуть, що обманюють, що гарно співають і танцюють, але користі громаді від них небагато? Чому так упереджено? Бо ми, здебільшого, примічаємо добротно вбраних у яскраве панів характерної зовнішності, які сідають у дорогі іномарки, чи тих, хто «працює» довкруж вокзалів та на ринках, принаджуючи довірливих ворожінням або скуповуючи золото. Ми переконані, що всі вони так живуть, а обідрані замурзані дітлахи, яких бачимо, — то для маскараду.

Дехто з нас, взагалі, вважаю, відсталий, продовжує лякати своїх дітей «циганами, які прийдуть і вкрадуть, якщо маля не слухатиметься», повчають їх сторонитися ромів власним прикладом зневажливого ставлення до представників цієї національної меншини. Дехто переконаний, що всі роми — то суцільний кримінальний контингент, торговці наркотиками.

А не так давно деякі ЗМІ почали страхати ще й тим, що нібито нас кличуть до Європи тільки задля

того, аби перетворити нашу країну на звалище європейського непотребу та щоб переселити на нашу територію всіх ромів, яких таким чином хочуть витіснити з інших європейських держав.

Скільки їх серед нас, як вони і чим живуть, чи комфортно почуваються у багатонаціональній спільноті Одещини?

Нещодавно відбулася зустріч лідерів ромських громад і ромських громадських об’єднань з представниками обласних управлінь і служб, членами громадської ради при облдержадміністрації, під час якої обговорювався проект плану заходів на 2014 рік із виконання в Одеській області Стратегії захисту та інтеграції в суспільство ромської національної меншини на період до 2020-го. Організатором заходу виступило управління культури і туризму, національностей і релігій ОДА. Саме засідання провела заступник начальника цього управління — начальник відділу національностей та релігій Олена Петрова.

Як зазначалося, найперше необхідно провести комплексне дослідження з питань обліку і вивчення стану та умов проживання ромів на території Одещини. Скільки їх — не знає навіть обласне статуправління. Його представниця розповіла присутнім, що останній перепис датований 2001 роком, наступний планується на 2016-й. Чи є сенс самотужки організовувати перепис саме ромів області — спірне питання, а ось знати бодай приблизну кількість людей, які визнають себе ромами, можна і треба. Можна, тому що вони компактно проживають на території п’яти районів Одещини, про кожну родину знають лідери громад, а потрібно для того, щоб не гаючи часу взятися за підтримку цих людей, адже в цьому є сьогодні велика необхідність.

Роми нашої області ведуть осідлий спосіб життя, мешкаючи, як правило, у найвіддаленіших селах, і здебільшого є дуже бідними. Де-хто з них не має навіть свідоцтва про народження, а відповідно — ні паспорта, ні інших документів, які б засвідчували особу, тож ці люди не можуть офіційно влаштуватися на роботу, розраховувати на пенсію, кудись далеко поїхати...

Родини ромів, як правило, багатодітні. Не маючи роботи, виживають на державні виплати на дітей (хто має офіційні документи), з домашнього господарства та з рабської праці на землі.

Особлива тривога — про їх освітній рівень, передусім дітей, які часто не залучені до навчального процесу, а відтак — позбавлені майбутнього, адже, не маючи атестата про середню освіту, не можуть вчитися далі. Тут, зазначали на засіданні, найважливіше переконати батьків, щоб вони віддавали дітей до школи. Зі свого боку соціальні служби на місцях мусять подбати, щоб діти ромів мали одяг і взуття, безоплатно отримували підручники, навчалися в музичних класах, займалися спортом і т.д.

Усі ці наміри прописані у вже згаданому проекті плану заходів на 2014 рік. Як і необхідність роз’яснення громадянам прав людини, гарантованих Конституцією нашої держави.

Ромські діти, говорили під час засідання лідери ромських громад, хочуть навчатися, здобувати робітничі спеціальності, якими спрадавна славився народ. Ковалі, теслі, мулярі, будівельники, шевці, ремісники, ювеліри… Найперше цього хочуть їхні батьки, особливо ті, які народилися і продовжують жити в бідності, неграмотними.

Представниця обласної служби зайнятості населення говорила про можливість профнавчання таких дітей в Одесі за рахунок місцевого бюджету, а також наголошувала на необхідності інформування ромів щодо участі в інших соціальних проектах.

Важливим є і поліпшення житлово-комунальних умов родин ромів. З цією метою між ними поширюватимуть інформацію про програми пільгового кредитування, придбання та будівництва житла. Допомагатимуть ромам і в питанні приватизації земельних наділів, які їм дісталися при розподілі колгоспного майна.

Говорилося і про те, що громада нашого краю мало поінформована про Голокост ромського населення у роки Другої світової війни, коли на території Європи було винищено більше 300 тисяч представників цього древнього народу, зокрема й на Одещині.

Щоправда, у деяких сільських бібліотеках області збережено куточки ромів, де виставлені фото фронтовиків, написано про Голокост, розповідається про земляків, нагороджених державою за звитяжну колгоспну працю, про місцевих артистів, про змішані родини, які у мирі й злагоді живуть багато років. Нині в селах, де компактно мешкають роми, діють невеличкі аматорські колективи, однак їх майже ніколи не запрошують на обласні фестивалі народної творчості.

Ще один блок питань — покращення медичного обслуговування територій, де компактно мешкають роми. У таких місцях, зокрема, планується систематичне проведення роз’яснювальної роботи щодо здорового способу життя, необхідності проходження профілактичного обстеження, важливості своєчасного та повноцінного лікування, імунізації згідно з календарем щеплень, запровадження цільових кампаній з метою інформування представників ромських громад про можливості участі у медичних регіональних програмах. Задля цього, обіцяли, практикуватимуться виїзди спеціалістів на місця, організація роботи пересувних флюорографів, мамографів, клінічних лабораторій…

Розпочату розмову, запевняли, буде продовжено. Було б добре, якби не лише розмову (як відчіпну, бо начальство «зверху» звеліло порушити це питання). Потрібні конкретні кроки, справи, фінансові витрати, старання як громадськості, так і влади, держави. І було б ще краще, якби про вже здійснені в цьому плані наміри ми, як цивілізована європейська громада, говорили вже до 8 квітня, коли в усьому світі відзначатимуть Міжнародний день ромів. У цій справі багато залежить і від лідерів ромських громад, які мусять силою переконання та особистим прикладом справді інтегруватися в суспільство, презентувати свій народ серед інших гідно і вільно.

До речі, роми («цигани» — це слово того ж порядку, що і «хохли» та «кацапи» стосовно українців та росіян) — збірна назва близько 80 етнічних груп, об’єднаних спільністю походження і визнанням «циганського закону». Всі ці етнічні групи є носіями неповторної культурної спадщини, для збереження якого 8 квітня 1971 року в Лондоні відбувся перший Всесвітній конгрес ромів, на якому були присутні делегати з тридцяти держав. У тому ж році, в столиці Англії був створений Міжнародний союз ромів. Головними підсумками першого Всесвітнього ромського конгресу стало визнання представників цього народу єдиною не територіальною нацією і прийняття ромських національних символів: прапора та гімну. День початку цього конгресу вважається днем самовизначення нації, днем ромського прапора і днем ромського гімну.

Як уже мовилося, точна кількість ромського населення не встановлена. За підрахунками експертів Ради Європи, на території 47 країн — членів цієї організації — нині проживає від 8 до 12 мільйонів ромів. Щодо України, то, за даними Всеукраїнського перепису 2001 року, чисельність ромської спільноти становила 47,6 тисячі осіб (0,1 відсотка населення країни), а от за інформацією ромських неурядових організацій — від 150 до 400 тисяч осіб. Найбільшими місцями компактного поселення ромів є: Закарпатська (до 30 відсотків українських ромів), Одеська, Полтавська, Черкаська, Донецька, Дніпропетровська, Харківська та Чернівецька області. І ще важлива деталь: майже всі роми — двомовні: знають свою мову і мову тієї країни, де оселилися й осідло проживають. А що вони вільно послуговуються українською — у тому пересвідчилися всі учасники організованого в Одесі заходу, про який ми й розповіли.

5839

Комментировать:
  1. Авдей Чугунник
    Не статья, а сплошная подлива для младшей группы детского сада, где можно рассказывать всё. что угодно.
    Вроде бы никто на свете, кроме автора этой подливы, ничего не знает и только вчера родился.
    Горбатого могила исправит.
    Ответить